Бесплатная Доставка от 65,- €

Аннотация: Кубань. Збiрник статтiв про Кубань i кубанцiв

Після революційних й воєнних подій 1917-1920 рр., частина кубанців мусіла емігрувати. Чимало кубанців опинилося в балканських країнах, де вони довгий час зберігали свою військову організацію. Звідти частина їх переїхала до Франції та Чехословаччини. Кубанські українці продовжували зберігати свої традиції і в еміграції.


Серед кубанської еміграції вирізнялися три течії. Кубанці-самостійники стояли на позиції кубанської державності без звʼязку з Росією, але у федеративному звʼязку з кавказькими державами, Доном, Тереком та Україною. Вони намагалися обʼєднати навколо себе всі три народи, які заселяли Кубань - українців, росіян і горців, насправді ж обʼєднували лише частину українців. Прихильники цієї течії гуртувалися, насамперед, у Чехословаччині. До них, поряд з В. Іванисом, належали Б. Балабас, К. Безкровний, І. Івасюк, С. Манджула, Г. Омельченко і його дружина Марія, К. Плохий, П. Сулятицький, Ф. Щербина та інші. Кубанський уряд в екзилі намагався підтримувати звʼязки з таким же урядом УНР. «Самостійники» видавали в Празі «Кубанський Край», «Наш Край», «Кубанські Думки», брошури на актуальні теми, призначені для загалу козацтва. Український Інститут Громадознавства у Празі видав економічну студію про Кубань I. Івасюка (1925 р.) та «Нариси з історії революції на Кубані» П. Сулятицького (1926 р.)


Допоміжною організацією для всіх кубанців у Чехословаччині з 1921 р. стала Громада Кубанців, яка видавала збірник «Кубань» (1927 р.).

Читать далее →

Бесплатная Доставка по Европе (EU)*

*Для заказов свыше 40,- евро  Подробнее

Кубань. Збiрник статтiв про Кубань i кубанцiв

Букинистика · Не новая книга Состояние: Хорошее
390.00€
Нашли этот товар по более низкой цене?
Во-первых - Вы молодец!
Просим Вас сообщить нам:

Мы проверим данные, и если информация подтвердится мы снизим цену на товар

Loading
Loading

Описание

Після революційних й воєнних подій 1917-1920 рр., частина кубанців мусіла емігрувати. Чимало кубанців опинилося в балканських країнах, де вони довгий час зберігали свою військову організацію. Звідти частина їх переїхала до Франції та Чехословаччини. Кубанські українці продовжували зберігати свої традиції і в еміграції.


Серед кубанської еміграції вирізнялися три течії. Кубанці-самостійники стояли на позиції кубанської державності без звʼязку з Росією, але у федеративному звʼязку з кавказькими державами, Доном, Тереком та Україною. Вони намагалися обʼєднати навколо себе всі три народи, які заселяли Кубань - українців, росіян і горців, насправді ж обʼєднували лише частину українців. Прихильники цієї течії гуртувалися, насамперед, у Чехословаччині. До них, поряд з В. Іванисом, належали Б. Балабас, К. Безкровний, І. Івасюк, С. Манджула, Г. Омельченко і його дружина Марія, К. Плохий, П. Сулятицький, Ф. Щербина та інші. Кубанський уряд в екзилі намагався підтримувати звʼязки з таким же урядом УНР. «Самостійники» видавали в Празі «Кубанський Край», «Наш Край», «Кубанські Думки», брошури на актуальні теми, призначені для загалу козацтва. Український Інститут Громадознавства у Празі видав економічну студію про Кубань I. Івасюка (1925 р.) та «Нариси з історії революції на Кубані» П. Сулятицького (1926 р.)


Допоміжною організацією для всіх кубанців у Чехословаччині з 1921 р. стала Громада Кубанців, яка видавала збірник «Кубань» (1927 р.).

Характеристики

Copied!